"Мово рідна, слово
рідне!.."
Мово моя – найдивніше диво…
Мужай, прекрасна наша мово, живи, народу віще слово,
цвіти над нами веселково,
як мир, як щастя, як любов! М.Рильський
Святково прибраний актовий зал школи. На фронтальній
стіні – портрет Тараса Шевченка у вишитому рушнику, у високих вазах саморобні
квіти, на стінах плакати.
1.
Мову
чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру зброю, дав нам народ.
П.Тичина
2.
…Ти наше
диво калинове, кохана материнська мово!
Д.Білоус
3.
Мова
народу – це найбільший національний скарб
О.Гончар
4.
Неможливо
любити народ, Україну
Без твого аромату, о
слово, мій цвіт,
Я ж тобі присягаюся,
мово єдина,
На любов і на вірність
на тисячу літ
С. Воробкевич
(Звучить
лірична мелодія)
Ведучий І Україно… Мила моя Україно! Тихії води і яснії
зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки…
Україна – розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі…
Ведучий ІІ Земле
Шевченкова, земле Франкова,
Ниво засіяна
щастям-добром,
Вічна твоя соловейкова
мова,
Вічна розмова Дністра
із Дніпром.
(На фоні
мелодії пісні «Боже Великий, єдиний»)
Виходить
дівчина в українському вбранні і читає:
– Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему,
любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і
місяця народна.
Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному
вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і
гордого духу.
Мово! Величальна молитва наша у своїй нерозділеній
трійці, що єси ти і Бог Любов, Бог Віра, і Бог Надія!
Мово наша! Звонково кринице на середохресній дорозі нашої
долі! Твої джерела десь б’ють від Магми, тому й вогненна така. А вночі,
купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава ти.
Ведучий І Тож станем перед Богом на коліна,
схилимо в шані голови
свої,
Щоб наша мова рідна
солов’їна,
Цвіла, як весняні гаї.
(Звучить
пісня Т.Петриненка «Україна»)
Ведучий ІІ Мово рідна! Ти співуча душа мого народу! Скільки в тобі
чарівних звуків, животворного трепету і вогню!Співуча і неповторна, ти увібрала
в себе шум зелених дібров, золотий гомін полів і морів, ніжний запах луків і
трав. Сила слова безмежна. У ньому неосяжна душа народу, його щирість, радості
й печалі, солоний піт і солодкий духмяний коровай. Мова – неоціненне багатство,
в якому народ живе, передає з покоління в покоління мужність і славу, культуру
і традиції
Мова – є Вічність, Правда,
Добро, Краса нашого народу.
Ведучий
І О рідна мово!
В тобі лани
широкополі,
благословення мамине і
хліб.
Без тебе я страждав
би, як без долі,
і вже давно,
приречений, осліп.
Життя мого майбутнього
основа,
нехай же родить щедро
твій город
Коли щеза чиясь у
світі мова,
Щезає разом з нею і
народ.
(Звучить пісня «Виростеш ти, сину»)
Ведучий І Віками народ витворював цю мову, витворив її,
одну з найбагатших мов слов’янства, триста тисяч пісень склала Україна цією
мовою, в тім числі явивши пісенні шедеври незрівнянної краси, дала світові
Україна геніальних поетів, зажило українське слово шати й визнання серед
народів близьких і далеких.
Читець І Мово, українська мово моя мила!
Ти уся із співу, весняних
дібров.
Ясна – як усмішка,
чиста – як сльозинка.
Ти моє найбільше щастя
і любов.
Читець ІІ Я до тебе, мово, так горнуся щиро
У слова вслухаюсь
різні і прості.
Мово моя, мово –
найдивніше диво
Ти моя молитва в
радості й журбі.
Читець І Я тебе, кохана, в душу увібрала
Разом з материнським
щедрим молоком,
А іще з піснями, що їх так співала
Матінка, схилившись
над моїм чолом.
Ти уся із співу,
весняних дібров.
Читець ІІ Мово, моя мово – мовонько шовкова,
У вінку біленькім –
світла і легка.
Ти для мене завжди
бажана й святкова.
І мене без тебе на
землі нема.
(Звучить пісня «Краю мій коханий»)
Ведучий І Слово – найтонше доторкання до серця, воно
може стати і ніжною запашною квіткою і живою водою, що повертає віру в добро…
Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле приносить біду. Словом можна
вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і одухотворити,
викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину…
Учень Якої великої ваги надавав наш народ у своїх
приказках та повір’ях мові. У народі вірили колись, що певним словом, яке мало
хто знає, можна й скарби в землі знаходити, й хвороби та всякі недуги лікувати,
від лихої людини та звіра боронитись. «Ласкавими словами й гадюк чарують» –
каже українська приказка, а друга додає «Слово не стріла, а глибше ранить»,
«Сказаного сокирою не вирубаєш», «Що вимовиш язиком, того не витягнеш волом», –
запевняє народна мудрість.
Читець І Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня линеш, рідне
слово,
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська
мово!
Читець ІІ Несеш
барінь, гарячу яру
В небесну синь
пташиним граєм
і, спивши там від
сонця жару,
зеленим дихаєш
розмаєм.
Читець І Плекаймо в серці кожне гроно
Прозоре диво калинове,
Хай квітне, пломенить
червоно
В сім’ї великій,
вольній, новій.
(Звучить пісня «Святкова»)
Ведучий І Мова наша, мова –
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
Мова наша, мова –
Літ минулих повість.
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.
Я без тебе, мово,
Без зерна полова,
Соняшник без Сонця,
Без птахів діброва,
Як вогонь у серці,
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
Учень Буква до букви – слово вродилось,
Заусміхалось,
заколосилось;
Серце зраділо слову,
як брату,
Слово – це щастя,
слово – це свято.
Учениця Слово – до слова думка вродилась,
З уст, ніби пісня,
щиро полилась.
Ніжна, красива, мудра,
крилата,
Думка – це радість,
думка – це свято.
Учень Вчімося, друзі, слово любити.
Слово до слова й думка
сповита.
Люди без думки – птиці
безкрилі
З думкою люди мудрі й
щасливі.
(Звучить пісня «Святкова»)
…Чуєш, пісня лунає, ти
мимохіть тягнешся вслід за нею – вона старіша від тебе на тисячоліття і на
тисячоліття молодша. Слово в пісні, як вода в річці.
… Це ти несеш слово в серці, як
наполохану пташку. Слово довірилося тобі і повірило в тебе! Не сполохай рідного
слова, а захисти його, до серця притули, життям своїм переповни.
Ведучий ІІ Роде
наш красний, роде наш прекрасний,
Іншого в світі, не
шукаєм ми;
Дух український,
вольний незгасний
Не подолати силам зла
і пітьми;
Ери нової вже гримлять
громи.
Ведучий І Слово погідне, слово наше рідне,
Любим тебе ми, будем
вік любить,
Обрій відкрився, всім
світом ти видне,
Видне як сонце, як
ясна блакить;
О рідне слово, хай
тобі щастить!
(У виконанні ансамблю звучить пісня «Роде наш красний»)
Немає коментарів:
Дописати коментар