Є місць багато гарних на землі.
Але найкраще - у моїм селі.
Дає наснаги батьківська земля,
Окрилюють бездонні небеса.

Тут сил додасть цілюще джерело -
І перевтоми як і не було.
Душа, неначе Фенікс, ожива,
Й самі римуються прості слова...

Живи

Прощай образи, не затаюй зла,

Будь вище  чвар,  інтриг, брехні у очі.

Хай буде високо піднята голова,

А серце чисте, до добра охоче.

І хай би як тебе не таврували,

Цей біль зневаги зможеш пережить.

Бо жити є для кого, і не треба слави,

Іди вперед, хоча  душа болить.

Є мур, якого просто не проб’єш

(Хіба у кров роз’юшиш душу).

Тоді його ти просто обійдеш,

Шляхи шукати інші мусиш.

Лиш для добра відкритий будь,

І за лукавих щиро помолися,

І кривду, і брехню  забудь,

Назустріч дню новому усміхнися!

Небесній сотні

           

Небесна сотне!

Кланяємось Вам.

Ви за всіх нас життя свої віддали.

Під кулями стояли - не втікали,

А захищали волю і Майдан.

Вони без зброї вийшли проти кланів,

Та не здригнулась каїна рука.

І не в Іраці, не в Афганістані,

А в мирний час на Київськім Майдані

Загинули з наказу бандюка.

Нас не злякати, не вселити

У душах наших рабський страх.

І хай тремтять негідники й бандити!

Небесна сотня буде жити

У небайдужих всіх серцях!