Завдання для перевірки знань ліричних та ліро-епічних творів Г.Сковороди, Т.Шевченка, І Франка

Визначте, із якого твору подані рядки? (Укажіть автора й назву твору)

1.      Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя.

А то залізете на небо:

«І ми не ми, і я не я…

2.      В житті мене ти й знать не знаєш,

Ідеш по вулиці - минаєш,

Вклонюся - навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні

У серці здавлюю на дні.

3.      Та прийде час, і ти огнистим видом

 Засяєш у народів вольних колі,

 Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

 І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

4.      За горами гори, хмарою повиті,

 Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

 Там орел карає,

 Що день божий добрі ребра

 Й серце розбиває.

5.      Знаю, що смерть — як коса замашна,

Навіть царя не обійде вона.

Байдуже смерті, мужик то чи цар,—

Все пожере, як солому пожар.

Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь..

6.      У всякого своя доля

І свій шлях широкий,

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

7. Як понесе з України

   У синєє море

    Кров ворожу... отойді я

    І лани, і гори —

   Все покину і полину

   До самого бога…

8. О, якби в дурні мені не пошитись, Щоб без свободи не міг я лишитись. Слава навіки буде з тобою,

Вольності отче, Богдане-герою!

9. І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

10. І тебе загнали, мій друже єдиний,

Мій Якове добрий! Не за Україну, 

А за її ката довелось пролить

Кров добру, не чорну. 

11. І Коллара читаєте

З усієї сили,

І Шафарика, і Ганка,

І в слав’янофіли

Так і претесь... І всі мови

Слав’янського люду — 

Всі знаєте. А своєї

Дастьбі... Колись будем

І по-своєму глаголать…

12. Ішов кобзар до Києва

Та сів спочивати;

Торбинками обвішаний

Його повожатий…