Чи добре ви знаєте твори Т.Шевченка

Визначте, з якого твору наведені рядки.

1.Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло...
І листя пожовкле вітри рознесли.

2.Схаменіться! будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде…

3.Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
Текла, текла та й висохла.
Степи зеленіють;
Діди лежать, а над ними
Могили синіють.

4.У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає…

5.Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Знущаються вами.

6.І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає...
І нема тому почину,
І краю немає! 

7.Ішов кобзар до Києва
Та сів спочивати,
Торбинками обвішаний
Його повожатий.

8.Раз добром нагріте серце
Вік не прохолоне!

9.Нам тілько плакать, плакать, плакать

І хліб насущний замісить

Кровавим потом і сльозами.

Кати згнущаються над нами,

А правда наша п’яна спить.

10.Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

11.Та я й не волох; так тілько — був колись у
Волощині, а люде й зовуть
Волохом, сам не знаю за що.

12.Просвітились! та ще й хочем

Других просвітити,

Сонце правди показати

Сліпим, бачиш, дітям!..

13.В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

14.Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя.

15.Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... 

16.То не вітер, то не буйний,

Що дуба ламає;

То не лихо, то не тяжке,

Що мати вмирає…

17.Заворушилася пустиня.
Мов із тісної домовини
На той остатній страшний суд
Мертвці за правдою встають.